Чорна трагедія на кольоровій Землі ! ! !
Усі ви мабуть пам’ятаєте, що у ніч проти 26 квітня 1986 року о 1 год 23 хв 40 с коли всі безтурботно спали на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний….
Цими днями ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, - наших співвітчизників та жителів інших держав. Серед них є ті, хто захистив світ від страшної біди ціною не тільки свого здоров’я, але й життя. Ми схиляємо перед ними голову.
На світлині учні 9-го класу: Тлуста Анастасія, Івасюк Ростислав, Чухрія Яна та педагог-організатор Ляшок Людмила Володимирівна
Сьогодні, 26 квітня , у Розсошанській ЗОШ I-III ступенів з метою протистояння злу, насильству, несправедливості та руйнування навколишнього світу; сприймання чужого болю як свого, повагу до людей, які віддали своє життя заради майбутнього життя людства; вболівання за минуле своєї держави, почуття відповідальності відбулась лінійка пам’яті «Чорнобиль – біль України». На лінійці учні згадали та вшанували хвилиною мовчання тих, хто першими опинилися на місцях, позначених смертю і болем. Це Володимир Правик, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кибенок, Микола Титенко, Володимир Тишура – перші хто собою закрили вогонь…
На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч – діти. Смерть понад тридцяти п’яти тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. На квітучій українській землі з’явилися порожні міста і села, мертвий ліс, до якого не можна наближатися, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.
Минають роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда залишиться в нашій пам’яті. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки аварії на ЧАЕС доведеться відшкодовувати ще дуже довго…
Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
