День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Сьогодні, 14 грудня , у Розсошанській ЗОШ I-III ступенів з метою протистояння злу, насильству, несправедливості та руйнування навколишнього світу; сприймання чужого болю як свого, повагу до людей, які віддали своє життя заради майбутнього життя людства; вболівання за минуле своєї держави, почуття відповідальності відбулась лінійка вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Це визначено Указом Президентом України № 945/2006 року від 10 листопада 2006 року.
Аварія, що сталася в квітні 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства.
14 грудня 1986 року на Чорнобильській АЕС було завершено спорудження захисного саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це, по суті, була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху.
За роки, що минули, ми всі пройшли складний шлях усвідомлення і переосмислення того величезного комплексу проблем, який пов'язаний з використанням високих і, нерідко, небезпечних технологій. Незмінним залишається лише одне – найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.
На світлині учні 10-го класу: Тлуста Анастасія, Чухрія Яна та педагог-організатор
Ляшок Людмила Володимирівна.
На лінійці учні згадали та вшанували хвилиною мовчання тих, хто першими опинилися на місцях, позначених смертю і болем. Це Володимир Правик, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кибенок, Микола Титенко, Володимир Тишура – перші хто собою закрили вогонь…
На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч – діти. Смерть понад тридцяти п’яти тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. На квітучій українській землі з’явилися порожні міста і села, мертвий ліс, до якого не можна наближатися, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.
Минають роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда залишиться в нашій пам’яті. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки аварії на ЧАЕС доведеться відшкодовувати ще дуже довго…
Світла пам'ять героям-ліквідаторам, які ціною власного життя зупинили розбурхану стихію некерованої ядерної реакції та врятували майбутнє для своїх нащадків. Слова вдячності мужнім учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, низький уклін усім героям-чорнобильцям за Ваш подвиг.
Діти школи долучилися до випуску плакатів .
Липушанська Вікторія учениця 6 класу, Ковбасюк Тетяна учениця 8 класу
Спільно із шкільним бібліотекарем Криськовою Мариною Іванівною організована тематична виставка на тему: «Чорна трагедія на кольоровій Землі».
А також класні керівники провели виховні години по класах.
Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна, нелегка, але все дається в порівнянні . Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті , які могли ніколи не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне. Ми хочемо віддати данину пам’яті людям які ціною власного життя врятували нас, а також людей які змушені були залишити свої домівки, свою Батьківщину, людей які залишилися інвалідами. Адже ще і сьогодні, через тридцять один рік , ми ще не усвідомлюємо всіх наслідків лиха, не осягаймо всієї глибини катастрофи.
14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Указ N 945/2006 про заснування цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року. У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібен цей день, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації. Справа в тому, що 30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.
Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день «Днем ліквідатора». Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств та громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.
Надання державного статусу «Дня ліквідатора» ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких, недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов'язана й інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Лише перші 5 тисяч з тих, хто ліквідував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 року всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.
Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. В ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більш ніж 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тогочасну УРСР. Можливо, Україна стане автором гарного почина, і «День ліквідатора» з'явиться в Росії, Білорусії та інших країнах.
Події понад 31-річної давності ніколи не зітруться з пам’яті ні сучасних, ні наступних поколінь. Ця катастрофа є болем для всієї України. І тепер не лише в квітневий день 26 числа, а і в грудні вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від атомного лиха. Адже саме в цей день, 14 грудня, було завершено будівництво саркофагу.
Хмельничани також брали участь в ліквідації наслідків найбільшої екологічної аварії ХХ століття, відроджували до нового життя обпалену радіацією землю. Ми висловлювати щирі слова подяки всім ліквідаторам за їх мужність, героїзм і самовіддачу. Наша повага і шана – тим, хто щодня бореться із страшними хворобами, викликаними катастрофою. Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Величний подвиг здійснили всі, хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної станції. Від усього серця зичимо ми героям-ліквідаторам та усім, хто пам’ятає світ до Чорнобиля і тим, хто народився вже після катастрофи, – міцності духу, здоров’я і впевненості у завтрашньому дні!
Учитель географії та екології Крищук Н.В.
