Збір грибів і ягід – що потрібно знати

Дата: 16.09.2026 08:26

Кількість переглядів: 112

Філія «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» інформує про наближення сезону заготівлі недеревинних лісових продуктів у лісах Хмельницької області. Літній період для лісогосподарських підприємств є часом, коли, окрім виконання основних видів господарських робіт – розпочинається сезон так званого «побічного лісового користування», тобто промислової заготівлі недеревинних лісових ресурсів.

У зв’язку з цим вважаємо за необхідне детально роз’яснити чинний порядок здійснення такої заготівлі, аби уникнути порушень з боку підрядників та інших зацікавлених осіб.

Насамперед звертаємо увагу на те, що промислова заготівля будь-яких лісових ресурсів у лісовому фонді на території України, у тому числі другорядних – березового соку, дикорослих грибів, ягід, горіхів, лікарських рослин та інших недеревинних лісових ресурсів – здійснюється виключно за наявності спеціального дозволу, яким є Лісовий квиток. Заготівля без такого дозволу, а також поза межами відведених для цього лісових ділянок, є незаконною та тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Форма Лісового квитка та порядок його видачі визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» від 23 травня 2007 р. № 761, із зазначенням обсягів, строків і місць заготівлі та сплатою рентної плати.

На сьогоднішній день Лісовий квиток залишається єдиним дозвільним документом, який надає право здійснювати промислову заготівлю недеревинних лісових ресурсів у межах встановлених лімітів. Це право поширюється як на лісогосподарські підприємства, так і на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють заготівлю на комерційній основі, з метою подальшої реалізації зібраної продукції.

Окремо наголошуємо на відмінності між промисловою заготівлею та заготівлею для власних потреб. Громадяни мають право безоплатно та без оформлення будь-яких дозвільних документів збирати недеревинні лісові ресурси, однак виключно для власного споживання, без права їх подальшого продажу чи іншої комерційної реалізації. Будь-яка заготівля з комерційною метою – тобто з подальшим продажем чи іншою реалізацією зібраної продукції – незалежно від обсягів, вимагає обов’язкового оформлення Лісового квитка.

Просимо підрядників з розумінням поставитися до наведених вимог та неухильно дотримуватися встановленого чинним законодавством порядку під час здійснення заготівлі недеревинних лісових ресурсів. Здійснення промислової заготівлі без належно оформленого Лісового квитка або поза межами відведених ділянок є порушенням лісового законодавства України та може мати наслідком притягнення винних осіб до адміністративної чи іншої відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

Ліси нашого регіону є не лише джерелом сировини, а й важливою екологічною та економічною цінністю нашого краю, збереження якої залежить від відповідального ставлення кожного, хто ними користується. Дотримання встановленого законодавством порядку заготівлі недеревинних лісових ресурсів – це внесок кожного з вас у збереження лісового багатства для теперішнього і майбутніх поколінь.

Сподіваємося на розуміння та подальшу конструктивну співпрацю з усіма партнерами. Дякуємо за відповідальний підхід до використання лісових ресурсів і віримо, що спільними зусиллями нам вдасться зберегти дари лісу нашого краю.

Пам’ятка щодо здійснення випасання худоби на землях лісового фонду

 в _______ надлісництві філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси Україн

Ця Пам’ятка роз’яснює порядок випасання худоби у межах лісового фонду ______ надлісництва філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Пам’ятка розроблена відповідно до Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 року №449 (далі – Порядок).

Відповідно до статті 73 Лісового кодексу України, випасання худоби належить до побічних лісових користувань, поряд із заготівлею сіна, розміщенням пасік, заготівлею дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збиранням лісової підстилки та заготівлею очерету. Побічне лісокористування є тимчасовим видом використання лісових ресурсів і здійснюється без заподіяння шкоди лісу.

Вимоги до здійснення побічних лісових користувань визначені Порядком, пункт 40 якого прямо встановлює загальний принцип, покладений в основу цієї Пам’ятці: «Випасання худоби, за винятком кіз, дозволяється на вкритих і не вкритих лісовою рослинністю землях лісового фонду, якщо це не завдає їм шкоди. Місця та терміни випасання худоби зазначаються у лісовому квитку».

Категорії земель і насаджень, де випасання худоби заборонене:

Випасання худоби категорично забороняється:

• у державних захисних і полезахисних лісових смугах, протиерозійних лісах, особливо цінних лісових масивах, лісах першого та другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання, лісах першої і другої зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій та інших категорій захисності лісів, де це передбачено законодавчими актами;

• на площах лісових культур, природних молодняків і у насадженнях з наявністю життєздатного підросту – до досягнення ними висоти, коли вершини не пошкоджуються тваринами, на лісонасіннєвих та інших плантаціях, а також ділянках, де проводяться заходи сприяння природному поновленню лісів;

• на зрубах та інших не вкритих лісовою рослинністю землях, призначених для природного відновлення лісів;

• на площах з легкорозмивними та легкорозвіюваними грунтами та у місцях масового зростання ягідників і грибів;

• без пастуха, за винятком випасання на огороджених ділянках або на прив’язі;

• з використанням собак.

За рішенням місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, в межах їх компетенції, можуть передбачатись також інші обмеження випасання худоби в лісах.

На територіях об’єктів природно-заповідного фонду випасання худоби може здійснюватися лише за умови, що воно не суперечить установленому для відповідної території режиму та цільовому призначенню.

Власники худоби зобов’язані за вказівкою постійних лісокористувачів зводити огорожі навколо прогонів для худоби та пасовищ, розташованих поблизу лісових культур, розсадників та інших ділянок лісу.

Особливо звертаємо увагу на два пункти, які часто випускають з уваги:

Кози виключені без винятків – випасання кіз на землях лісового фонду заборонено категорично, на відміну від іншої худоби, для якої заборона діє лише в певних категоріях лісів.

Заборона випасання без пастуха і заборона використання собак – це окремі, чіткі вимоги з тексту Порядку, які варто виділити, оскільки вони стосуються самого процесу випасання, а не лише місця.

Здійснення випасання худоби на землях лісового фонду має відбуватися з обов’язковим дотриманням вимог охорони праці. До безпосереднього виконання робіт, пов’язаних із перегоном та випасанням тварин, допускаються виключно особи, які не мають медичних протипоказань та пройшли в установленому порядку вступний і первинний інструктажі з охорони праці, адже потрібно враховувати стан здоров’я та особливості поведінки тварин (зокрема, наявність серед них агресивних або неспокійних особин) під час організації випасання. Пастух, який здійснює безпосередній нагляд за худобою в лісі, повинен бути забезпечений необхідними засобами зв’язку та індивідуального захисту, ознайомлений з рельєфом місцевості, можливими природними небезпеками (зокрема, крутими схилами, водними об’єктами, дикими тваринами) та порядком дій у разі надзвичайної ситуації.

Ліс – це не лише джерело кормових угідь, а насамперед складна природна екосистема, збереження якої потребує зваженого і дбайливого ставлення кожного, хто нею користується. Своєчасне оформлення Лісового квитка та дотримання визначених ним меж і строків випасання дають змогу уникнути пошкодження молодих лісових насаджень, ділянок природного відновлення лісу та інших цінних лісових ресурсів, зберігаючи тим самим ліс для прийдешніх поколінь.

Закликаємо громадськість із розумінням поставитися до вимог, викладених у цій Пам’ятці, та звертатися до надлісництва за місцем проживання завчасно, до початку сезону випасання, – це дасть змогу спланувати випасання худоби без шкоди для лісу та уникнути непорозумінь і відповідальності, передбаченої чинним законодавством. Дякуємо за свідому громадянську позицію та готовність до конструктивної співпраці у справі збереження лісових багатств нашого краю.

Пам’ятка щодо заготівлі грибів білих (Boletus edulis Bull.)

в _________ надлісництві філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України»

Ця Пам’ятка роз’яснює порядок, методику та обмеження заготівлі гриба білого (Boletus edulis Bull.) – цінного їстівного гриба родини Болетові (Boletaceae) – у межах лісового фонду _____ надлісництва філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі – Надлісництво).

Викладена у цій Пам’ятці інформація поширюється як на заготівлю для власного споживання громадянами, так і на промислову заготівлю суб’єктами господарювання на підставі спеціального дозволу.

Пам’ятка розроблена відповідно до Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 року №449 (далі – Порядок).

Відповідно до статей 72-73 Лісового кодексу України, заготівля дикорослих грибів без заподіяння шкоди лісу належить до побічних лісових користувань. Вимоги до заготівлі визначені Порядком, пункт 6 якого прямо встановлює загальний принцип, покладений в основу цієї Пам’ятки: «Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу».

Правовий режим заготівлі диференційований залежно від мети:

• Збір для власного споживання громадянами є загальним використанням лісових ресурсів і здійснюється безкоштовно, без спеціального дозволу;

• Промислова (комерційна) заготівля належить до спеціального використання лісових ресурсів, здійснюється за плату на підставі спеціального дозволу – лісового квитка, порядок видачі якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», із зазначенням обсягів, строків і місць заготівлі та сплатою рентної плати.

Пункт 19 Порядку визначає, що обсяги щорічних заготівель встановлюються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування – тобто заготівля грибів на конкретній ділянці має бути узгоджена з наявними лісотаксаційними даними про ресурсну базу цієї ділянки, а не призначатися довільно.

Boletus edulis – облігатно мікоризний (ектомікоризний) гриб, що формує симбіотичні асоціації з коренями дерев і не здатний плодоносити у відриві від живого дерева-господаря. В умовах України типовими деревами-господарями є сосна звичайна, ялина європейська, дуб звичайний, бук лісовий, береза повисла та граб. Плодові тіла з’являються переважно з кінця травня до жовтня, з піками інтенсивності плодоношення після теплих дощів у літньо-осінній період.

Ключовий практичний наслідок мікоризної природи виду для цієї Пам’ятки: продуктивність конкретної ділянки визначається насамперед станом і віком деревостану-господаря та ґрунтовими умовами, а не інтенсивністю заготівлі як такою.

Ідентифікаційні ознаки та небезпечні двійники

Гриб білий має напівкулясту, з віком опуклу до майже плоскої, гладеньку бурувато-коричневу шапку діаметром 6–20 см, трубчастий гіменофор білого кольору, який з віком стає жовтувато-зеленуватим, але ніколи не набуває рожевого чи червоного відтінку, білу, щільну, не змінну на розрізі м’якоть (не синіє й не червоніє), ніжку булавоподібної форми зі світлою сітчастою (ретикульованою) поверхнею у верхній частині.

Заготівельник обов’язково має вміти впевнено відрізняти гриб білий від трьох найпоширеніших небезпечних чи неїстівних двійників:

Багато хто чув суперечку про те, як правильно збирати білі гриби – зрізати ножем чи обережно виривати з ґрунту, – та чи не зашкодить це грибниці. Насправді науковці вже дали відповідь на це питання – жоден із цих двох способів не впливає ні на майбутній урожай, ні на кількість грибів у лісі – грибниця, з якої виростає гриб, залягає в ґрунті на значній площі й глибині, тому зрізання чи виривання одного плодового тіла її просто не зачіпає. Попри це, у нашому надлісництві прийнято правило збирати гриби саме зрізанням ножем біля самого ґрунту – не тому, що це якось «краще» для грибниці, а з практичних міркувань – так гриб залишається чистим, без налиплої землі, і збір виглядає однаково й акуратно для всіх.

Натомість найбільшої шкоди завдає витоптування лісової підстилки – коли одні й ті самі стежки протоптуються знову і знову чи по лісі їздить техніка – це помітно знижує кількість грибів на такій ділянці в наступні роки, і це набагато серйозніший фактор, ніж спосіб зрізання. Тому варто уникати ходіння весь час одним і тим самим маршрутом. Крім того, не варто збирати зовсім молоді, які щойно з’явилися грибочки – краще дати частині з них дозріти й розсіяти спори для майбутнього врожаю, а старі, перезрілі чи червиві гриби можна спокійно залишати на місці – для їжі вони все одно не годяться, а свою природну роль зі створення нового покоління грибів вони вже виконали або якраз завершують.

Заготівля гриба білого здійснюється з обов’язковим дотриманням загальних вимог охорони праці, встановлених внутрішніми регламентами Надлісництва. Окремої уваги потребує ризик присмоктування кліщів – переносників кліщового вірусного енцефаліту та хвороби Лайма, оскільки основний сезон плодоношення гриба білого (травень-жовтень) повністю збігається з періодом найвищої активності кліщів у лісовій підстилці та підліску. Заготівельникам рекомендується використовувати закритий одяг зі щільно прилеглими манжетами, проводити огляд одягу й відкритих ділянок тіла після завершення роботи в лісі та за потреби застосовувати засоби індивідуального захисту від кліщів, дозволені до використання в Україні.

Під час роботи з ножем для зрізання плодових тіл необхідно дотримуватися загальних правил поводження з ручним ріжучим інструментом, а переміщення лісовою ділянкою здійснювати з урахуванням рельєфу місцевості, наявності природних перешкод (звалених дерев, ярів, заболочених ділянок) і погодних умов.

Категорично забороняється вживання зібраних грибів без остаточного підтвердження їхньої видової належності. За найменшого сумніву щодо ідентифікації конкретного плодового тіла його потрібно негайно вилучити з кошика та ні в якому разі не використовувати чи реалізовувати.

Обсяги заготовленої продукції в межах промислової заготівлі фіксуються відповідно до умов виданого лісового квитка. Факти виявлення нетипово низької чи високої продуктивності конкретних ділянок, а також ознак деградації грибних місцезростань (зокрема внаслідок надмірного витоптування) доводяться заготівельниками до відома лісничого для врахування під час наступного планування обсягів заготівлі.

Гриб білий по праву вважається одним з найцінніших дарів лісу, однак цінність ця невіддільна від відповідальності. Саме тому найкращим інструментом безпеки під час «тихого полювання» залишається не досвід чи інтуїція, а точне знання – знання діагностичних ознак, знання того, де і коли шукати гриб, і знання простого правила – за найменшого сумніву гриб не збирається.

Ліси надлісництва в межах територіальної громади є спільним надбанням, і дбайливе, грамотне ставлення до цього ресурсу – запорука того, що щедрий врожай білого гриба тішитиме мешканців громади не один сезон, а з року в рік. Тож бажаємо всім жителям громади приємного й, найголовніше, безпечного збору грибів, обережності в лісі, точності в ідентифікації – і смачних страв на столі.

Пам’ятка щодо заготівлі грибів лисичок справжніх (Cantharellus cibarius) в ________ надлісництві філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України»

Ця Пам’ятка роз’яснює порядок, методику та обмеження заготівлі лисички справжньої (Cantharellus cibarius Fr.) – поширеного їстівного гриба родини Лисичкові (Cantharellaceae) – у межах лісового фонду _______ надлісництва філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі – Надлісництво).

Викладена у цій Пам’ятці інформація поширюється як на заготівлю для власного споживання громадянами, так і на промислову заготівлю суб’єктами господарювання на підставі спеціального дозволу.

Пам’ятка розроблена відповідно до Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 року №449 (далі – Порядок).

Відповідно до статей 72-73 Лісового кодексу України, заготівля дикорослих грибів без заподіяння шкоди лісу належить до побічних лісових користувань. Вимоги до заготівлі визначені Порядком, пункт 6 якого прямо встановлює загальний принцип, покладений в основу цієї Пам’ятки: «Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу».

Правовий режим заготівлі диференційований залежно від мети:

• Збір для власного споживання громадянами є загальним використанням лісових ресурсів і здійснюється безкоштовно, без спеціального дозволу;

• Промислова (комерційна) заготівля належить до спеціального використання лісових ресурсів, здійснюється за плату на підставі спеціального дозволу – лісового квитка, порядок видачі якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», із зазначенням обсягів, строків і місць заготівлі та сплатою рентної плати.

Пункт 19 Порядку визначає, що обсяги щорічних заготівель встановлюються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування – тобто заготівля грибів на конкретній ділянці має бути узгоджена з наявними лісотаксаційними даними про ресурсну базу цієї ділянки, а не призначатися довільно.

Лисичка справжня – облігатно мікоризний (ектомікоризний) гриб, що не може існувати у відриві від дерева-господаря. В умовах України типовими деревами-партнерами є сосна, ялина, дуб, бук і береза; вид надає перевагу вологим ділянкам мішаних і хвойних лісів. Основний період масового плодоношення в Україні припадає на липень-жовтень, з особливо активним і тривалим плодоношенням у лісах Полісся та Карпат.

Характерні діагностичні ознаки: яскраво-жовтий, «яєчно-жовтий» колір усього плодового тіла; лійкоподібна форма з хвилястим, нерівним краєм шапочки; приємний, чітко впізнаваний абрикосовий аромат; і, найголовніше, – на нижній стороні капелюшка не справжні пластинки, а низхідні, товсті, роздвоєні складки (несправжні пластинки), які плавно переходять на ніжку. М’якоть на розрізі біла й щільна, колір на повітрі не змінює.

Лисичка справжня вважається одним із найбезпечніших для ідентифікації грибів, однак два двійники все ж потребують обов’язкової уваги:

Пам’ятайте, що перш ніж покласти гриб у кошик, обов’язково перевіряються чотири ознаки одночасно – низхідні товсті складки, а не справжні тонкі пластинки на нижній стороні шапочки, абрикосовий аромат, біла, незмінна на розрізі м’якоть, лисичка росте поодиноко чи невеликими групами безпосередньо з ґрунту, а не густим пучком на деревині чи корінні. Найнебезпечніша й найпоширеніша помилка – покладатися лише на колір шапочки, оскільки саме за кольором лисичка, несправжня лисичка й омфалот оранжево-червоний напрочуд схожі.

Варто зазначити, що лисичка, на відміну від видів, що ростуть на деревині чи трухлявих рештках (як-от несправжня лисичка чи омфалот оранжево-червоний), формує плодове тіло безпосередньо з ґрунту й типово відокремлюється від міцелію чисто, без значного пошкодження підземної частини. Водночас практичні рекомендації з відповідальної заготівлі лисичок традиційно все ж радять зрізання ножем біля основи ніжки – насамперед із міркувань чистоти зібраного матеріалу (лисичка росте у вологому ґрунті, і виривання призводить до забруднення плодового тіла землею й мохом) та збереження однакової методики збору для всіх видів недеревинних ресурсів у лісовому фонді Надлісництва.

Дослідження продуктивності лисичок показує, що плодове тіло активно продукує спори протягом досить тривалого періоду після появи (за оцінками – до кількох тижнів), а сам сезон плодоношення виду може тривати кілька місяців поспіль. Це означає, що навіть регулярний, але не виснажливий збір із певною періодичністю залишає достатньо часу й достатню кількість плодових тіл для завершення спороношення популяції.

Лисичка часто ховається під шаром моху чи опалого листя, що провокує недобросовісних заготівельників розгрібати підстилку граблями чи руками в пошуках прихованих плодових тіл. Це категорично неприпустимо, адже пошкодження підстилки й верхнього шару ґрунту є значно шкідливішим для міцелію й майбутньої врожайності, ніж сам факт зрізання видимого плодового тіла.

Заготівля здійснюється з дотриманням загальних вимог охорони праці, встановлених внутрішніми регламентами Надлісництва. Оскільки сезон масового плодоношення (липень–жовтень) збігається з періодом високої активності кліщів у вологому підліску й мохових угрупованнях – типовому місцезростанні лисички, – заготівельникам рекомендується закритий одяг і обов’язковий огляд тіла після роботи в лісі.

Категорично забороняється вживання зібраних грибів без остаточного підтвердження їхньої видової належності. За найменшого сумніву щодо ідентифікації конкретного плодового тіла його потрібно негайно вилучити з кошика та ні в якому разі не використовувати чи реалізовувати.

Обсяги заготовленої продукції в межах промислової заготівлі фіксуються відповідно до умов виданого лісового квитка. Факти виявлення нетипово низької чи високої продуктивності конкретних ділянок, а також ознак деградації грибних місцезростань (зокрема внаслідок надмірного витоптування) доводяться заготівельниками до відома лісничого для врахування під час наступного планування обсягів заготівлі.

Лисичка справжня по праву вважається одним із найдоступніших і найбезпечніших для впізнавання грибів наших лісів – та навіть тут «безпечність» не означає «без уваги». Тому найкращим супутником у «тихому полюванні» залишається не поспіх і не звичка, а уважність – перевірте складки, а не пластинки, переконайтесь, що гриб росте поодиноко з ґрунту, а не густим пучком на пеньку. І пам’ятайте – ліси нашої громади щедрі до тих, хто ставиться до них дбайливо – не розгрібає підстилку в пошуках прихованого, залишає молоді грибочки дозрівати, і повертається додому не лише з повним кошиком, а і в доброму здоров’ї.

Тож бажаємо всім жителям громади приємного й, найголовніше, безпечного збору грибів, обережності в лісі, точності в ідентифікації – і смачних страв на столі.

Пам’ятка щодо заготівлі грибів маслюків звичайних (Suillus luteus) в ______________ надлісництві філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України»
  

      Ця Пам’ятка роз’яснює порядок, методику та обмеження заготівлі маслюка звичайного (Suillus luteus) – поширеного їстівного гриба родини Маслюкові (Suillaceae) у межах лісового фонду __________ надлісництва філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі – Надлісництво).
 Викладена у цій Пам’ятці інформація поширюється як на заготівлю для власного споживання громадянами, так і на промислову заготівлю суб’єктами господарювання на підставі спеціального дозволу.
Пам’ятка розроблена відповідно до Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 року №449 (далі – Порядок).

Відповідно до статей 72-73 Лісового кодексу України, заготівля дикорослих грибів без заподіяння шкоди лісу належить до побічних лісових користувань. Вимоги до заготівлі визначені Порядком, пункт 6 якого прямо встановлює загальний принцип, покладений в основу цієї Пам’ятки: «Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу».
Правовий режим заготівлі диференційований залежно від мети:
    • Збір для власного споживання громадянами є загальним використанням лісових ресурсів і здійснюється безкоштовно, без спеціального дозволу;
    • Промислова (комерційна) заготівля належить до спеціального використання лісових ресурсів, здійснюється за плату на підставі спеціального дозволу – лісового квитка, порядок видачі якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», із зазначенням обсягів, строків і місць заготівлі та сплатою рентної плати.
Пункт 19 Порядку визначає, що обсяги щорічних заготівель встановлюються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування – тобто заготівля грибів на конкретній ділянці має бути узгоджена з наявними лісотаксаційними даними про ресурсну базу цієї ділянки, а не призначатися довільно.

Маслюк звичайний – облігатно мікоризний гриб, що на відміну від гриба білого й лисички справжньої є вузькоспецифічним щодо дерева-партнера – формує мікоризу практично виключно з сосною, насамперед сосною звичайною. Це прямо визначає стратегію пошуку виду – маслюка звичайного шукають виключно в соснових і мішаних із переважанням сосни насадженнях, і особливо рясно – у молодих соснових культурах уздовж стежок і просік. Основний період плодоношення в Україні припадає на кінець літа – осінь, з можливими поодинокими знахідками взимку в теплу погоду, вид типово плодоносить рясними «висипами», формуючи значні скупчення плодових тіл на невеликій площі.
Характерні діагностичні ознаки – шапочка опукла, у зрілому віці розпростерта, вкрита дуже слизькою, клейкою, глянсуватою шкіркою буро-коричневого чи медово-жовтого кольору (звідси й англійська назва «слизький Джек» – Slippery Jack), трубчастий гіменофор блідо-жовтого, лимонно-жовтого кольору (на відміну від білого гіменофора гриба білого), у молодих плодових тіл пори прикриті білою частковою покривцею, яка з віком розривається, залишаючи на верхній третині ніжки характерне кільце – спочатку біле, а з часом буріюче від осипаних спор.
Токсичних двійників маслюк звичайний практично не має – рід Маслюкові не містить отруйних видів. Основний вид, який варто відрізняти, – це маслюк зернистий (Suillus granulatus), також їстівний та вживаний у їжу гриб, тому помилкова ідентифікація не становить небезпеки для здоров’я, а лише практичного значення для однорідності заготовленого матеріалу. Ключова відмінна ознака – наявність кільця на ніжці: маслюк звичайний має добре виражене кільце у верхній частині ніжки, тоді як маслюк зернистий кільця не має, а замість цього має дрібні зернисті цяточки на верхній частині ніжки.

Маслюк звичайний                                                                            Маслюк зернистий

Варто зазначити, що для маслюка звичайного існує окрема, добре відома в мікологічній практиці рекомендація – слизьку шкірку шапочки перед вживанням у їжу необхідно знімати. Ця шкірка легко відділяється цілим шматком завдяки своїй клейкій, желатиноподібній структурі. Кілька незалежних мікологічних джерел одностайно зазначають, що зняття шкірки запобігає розладу травлення, який документовано трапляється у частини людей після вживання маслюка з незнятою шкіркою – і навіть за умови її видалення в окремих чутливих осіб час від часу все ж фіксуються легкі шлунково-кишкові розлади. Цю інформацію варто розглядати не як застереження щодо небезпечності виду загалом (маслюк звичайний є визнаним їстівним і традиційно вживаним у Центральній та Східній Європі грибом), а як обов’язкову практичну вимогу до первинної обробки заготовленого матеріалу.
Багато хто чув суперечку про те, як правильно збирати гриби – зрізати ножем чи обережно виривати з ґрунту, – та чи не зашкодить це грибниці. Насправді науковці вже дали відповідь на це питання – жоден із цих двох способів не впливає ні на майбутній урожай, ні на кількість грибів у лісі – грибниця, з якої виростає гриб, залягає в ґрунті на значній площі й глибині, тому зрізання чи виривання одного плодового тіла її просто не зачіпає. Попри це, у нашому надлісництві прийнято правило збирати маслюки саме зрізанням ножем біля самого ґрунту – не тому, що це якось «краще» для грибниці, а з практичних міркувань – так гриб залишається чистим, без налиплої землі, і збір виглядає однаково й акуратно для всіх.
Натомість найбільшої шкоди завдає витоптування лісової підстилки – коли одні й ті самі стежки протоптуються знову і знову чи по лісі їздить техніка – це помітно знижує кількість грибів на такій ділянці в наступні роки, і це набагато серйозніший фактор, ніж спосіб зрізання. Тому варто уникати ходіння весь час одним і тим самим маршрутом. Крім того, не варто збирати зовсім молоді, які щойно з’явилися грибочки – краще дати частині з них дозріти й розсіяти спори для майбутнього врожаю, а старі, перезрілі чи червиві гриби можна спокійно залишати на місці – для їжі вони все одно не годяться, а свою природну роль зі створення нового покоління грибів вони вже виконали або якраз завершують.
Заготівля маслюка звичайного здійснюється з обов’язковим дотриманням загальних вимог охорони праці, встановлених внутрішніми регламентами Надлісництва. Окремої уваги потребує ризик присмоктування кліщів – переносників кліщового вірусного енцефаліту та хвороби Лайма, оскільки основний сезон плодоношення маслюка звичайного (кінець літа-осінь) повністю збігається з періодом активності кліщів у лісовій підстилці та підліску. Заготівельникам рекомендується використовувати закритий одяг зі щільно прилеглими манжетами, проводити огляд одягу й відкритих ділянок тіла після завершення роботи в лісі та за потреби застосовувати засоби індивідуального захисту від кліщів, дозволені до використання в Україні.
Під час роботи з ножем для зрізання плодових тіл необхідно дотримуватися загальних правил поводження з ручним ріжучим інструментом, а переміщення лісовою ділянкою здійснювати з урахуванням рельєфу місцевості, наявності природних перешкод (звалених дерев, ярів, заболочених ділянок) і погодних умов.
Категорично забороняється вживання зібраних грибів без остаточного підтвердження їхньої видової належності. За найменшого сумніву щодо ідентифікації конкретного плодового тіла його потрібно негайно вилучити з кошика та ні в якому разі не використовувати чи реалізовувати.
Обсяги заготовленої продукції в межах промислової заготівлі фіксуються відповідно до умов виданого лісового квитка. Факти виявлення нетипово низької чи високої продуктивності конкретних ділянок, а також ознак деградації грибних місцезростань (зокрема внаслідок надмірного витоптування) доводяться заготівельниками до відома лісничого для врахування під час наступного планування обсягів заготівлі.
Маслюк звичайний – гриб щедрий і невибагливий – там, де є сосна, зазвичай знайдеться і він, часто цілими рясними «висипами», які не залишають байдужим жодного грибника. Але саме ця щедрість не повинна присипляти пильність – навіть у найпростіших для впізнавання грибів є свої правила, недотримання яких псує враження від зібраного врожаю.

Тому пам’ятайте головне правило маслюка – шкірку з капелюшка знімайте обов’язково, перш ніж гриб потрапить на сковорідку чи в банку для маринування, – це вбереже і смак страви, і ваше здоров’я. І, як завжди, бережіть ліс, що дарує нам цей урожай, – і він віддячить нам новим рясним урожаєм наступного року.

Пам’ятка щодо заготівлі ягід суниці лісової (Fragaria vesca)

в ___________ надлісництві філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України»

Ця Пам’ятка роз’яснює порядок, методику та обмеження заготівлі ягід суниці лісової (Fragaria vesca) – поширеної їстівної ягідної рослини родини Розові (Rosaceae) – у межах лісового фонду _______ надлісництва філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі – Надлісництво).

Викладена у цій Пам’ятці інформація поширюється як на заготівлю для власного споживання громадянами, так і на промислову заготівлю суб’єктами господарювання на підставі спеціального дозволу.

Пам’ятка розроблена відповідно до Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 року №449 (далі – Порядок).

Відповідно до статей 72-73 Лісового кодексу України, заготівля дикорослих ягід без заподіяння шкоди лісу належить до побічних лісових користувань. Вимоги до здійснення побічних лісових користувань визначені Порядком, пункт 6 якого прямо встановлює загальний принцип, покладений в основу цієї Пам’ятки: «Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу».

Правовий режим заготівлі диференційований залежно від мети:

Збір для власного споживання громадянами є загальним використанням лісових ресурсів і здійснюється безкоштовно, без спеціального дозволу;

 Промислова (комерційна) заготівля належить до спеціального використання лісових ресурсів, здійснюється за плату на підставі спеціального дозволу – лісового квитка, порядок видачі якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», із зазначенням обсягів, строків і місць заготівлі та сплатою рентної плати.

Пункт 19 Порядку встановлює, що обсяги щорічних заготівель встановлюються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування – тобто заготівля ягід на конкретній ділянці має бути узгоджена з наявними лісотаксаційними даними про ресурсну базу цієї ділянки, а не призначатися довільно.

Суниця лісова – світлолюбна багаторічна трав’яниста рослина з коротким кореневищем і довгими повзучими пагонами-вусами, що росте розрідженими заростями у хвойних і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, вирубках і серед чагарників. Розповсюджується переважно вегетативно – за допомогою вусиків, які вкорінюються в новому місці, хоча насіння також життєздатне й здатне формувати нові популяції.

Цвіте суниця у травні-червні, плодоносить у червні-липні. Важливою особливістю цього виду є надзвичайно короткий час, протягом якого стигла ягода тримається на рослині – за науковими даними, середня тривалість «утримання» плоду на кущику становить лише 1-2 доби – це, ймовірно, один із найкоротших показників серед усіх ягід флори України та й Європи. Це означає, що суниця не чекає заготівельника – пропущена на кілька днів ділянка з великою ймовірністю виявиться вже без стиглого врожаю, тоді як недозрілі ягоди на ній ще не готові до збору. Це прямо визначає методику – заготівля суниці вимагає частих, регулярних відвідувань однієї й тієї самої ділянки протягом усього періоду плодоношення й збору ягід у міру їхнього дозрівання, а не одноразового «повного» збору, як це можливо з іншими лісовими видами.

Ягоди збираються вручну, обриванням стиглих плодів. Оскільки рослина розповсюджується переважно вегетативно за допомогою повзучих вусиків, а кореневище розташоване неглибоко й пагони легко витягуються з ґрунту, під час збору важливо уникати смикання за стебло – це запобігає випадковому виривання усієї рослини з коренем замість відокремлення лише ягоди.

Якщо в межах того самого заходу планується додатково заготівля листя суниці (використовується як лікарська сировина), листя обривають або зрізають ножицями без стебел, притримуючи стебло іншою рукою, – недотримання цього правила так само призводить до виривання рослини з кореневищем. Листя заготовляють у період цвітіння рослини, тобто в термін, який не збігається з періодом збору ягід.

Оскільки розповсюдження виду залежить насамперед від укорінення вусиків, а не насіння, витоптування ділянки під час масового збору здатне пошкоджувати саме ці неукорінені пагони, знижуючи здатність популяції до подальшого поширення.

Заготівля здійснюється з дотриманням загальних вимог охорони праці, встановлених внутрішніми регламентами Надлісництва. Окремої уваги потребує ризик присмоктування кліщів – переносників кліщового вірусного енцефаліту та хвороби Лайма, оскільки основний сезон збору суниці повністю збігається з періодом активності кліщів. Заготівельникам рекомендується використовувати закритий одяг зі щільно прилеглими манжетами, проводити огляд одягу й відкритих ділянок тіла після завершення роботи в лісі та за потреби застосовувати засоби індивідуального захисту від кліщів, дозволені до використання в Україні.

Обсяги заготовленої продукції в межах промислової заготівлі фіксуються відповідно до умов виданого лісового квитка. Факти виявлення нетипово низької чи високої продуктивності конкретних ділянок, а також ознак деградації місцезростань (зокрема внаслідок надмірного витоптування) доводяться заготівельниками до відома лісничого для врахування під час наступного планування обсягів заготівлі.

Суниця лісова – мабуть, найделікатніша з усіх лісових ягід, адже там, де калина чи горобина спокійно чекають на кущі тижнями, стигла суниця тримається на рослині лічені дні. Тож якщо вчора галявина рясніла червоними ягідками, а сьогодні здається порожньою – не поспішайте засмучуватися чи шукати цьому якусь тривожну причину – найімовірніше, вона просто дозріла й опала швидше, ніж ви встигли повернутися.

Саме тому суниця винагороджує не поспіх, а терпіння й регулярність, адже краще навідуватися до улюбленої галявини частіше й брати потроху, ніж чекати «ідеального» дня для одного великого збору. І, збираючи ягоди, будьте обережні з тендітними повзучими пагонами-вусиками – саме завдяки ним наступного року ця сама галявина знову вкриється суницею.

Гарного вам літа, легких прогулянок лісовими галявинами – і нехай ароматна лісова суниця щороку зустрічає вас так само щедро!

Пам’ятка щодо заготівлі ягід чорниці звичайної (Vaccinium myrtillus L.)

в ________ надлісництві філії «Подільський лісовий офіс»

ДП «Ліси України»

Ця Пам’ятка роз’яснює порядок, методику та обмеження заготівлі ягід чорниці звичайної (Vaccinium myrtillus L.) – чагарничкової рослини родини Вересові (Ericaceae), раніше виокремлювану в родину Брусничні) – у межах лісового фонду ________ надлісництва філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі – Надлісництво).

Викладена у цій Пам’ятці інформація поширюється як на заготівлю для власного споживання громадянами, так і на промислову заготівлю суб’єктами господарювання на підставі спеціального дозволу.

Пам’ятка розроблена відповідно до Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 року №449 (далі – Порядок).

Відповідно до статей 72-73 Лісового кодексу України, заготівля дикорослих ягід без заподіяння шкоди лісу належить до побічних лісових користувань. Вимоги до здійснення побічних лісових користувань визначені Порядком, пункт 6 якого прямо встановлює загальний принцип, покладений в основу цієї Пам’ятки: «Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу».

Правовий режим заготівлі диференційований залежно від мети:

Збір для власного споживання громадянами є загальним використанням лісових ресурсів і здійснюється безкоштовно, без спеціального дозволу;

Промислова (комерційна) заготівля належить до спеціального використання лісових ресурсів, здійснюється за плату на підставі спеціального дозволу – лісового квитка, порядок видачі якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», із зазначенням обсягів, строків і місць заготівлі та сплатою рентної плати.

Пункт 19 Порядку встановлює, що обсяги щорічних заготівель встановлюються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування – тобто заготівля ягід на конкретній ділянці має бути узгоджена з наявними лісотаксаційними даними про ресурсну базу цієї ділянки, а не призначатися довільно.

Чорниця звичайна – низькорослий чагарничок заввишки до 0,5 м, що формує суцільне живе надґрунтове вкриття в підліску лісів, переважно хвойних і мішаних, на кислих ґрунтах. Цвіте у травні-червні, плоди – сизувато-чорні кулясті ягоди – дозрівають у червні-липні. Попри те, що вид типово росте в лісовому підліску, він є світлолюбним, урожайність суттєво залежить від повноти й віку деревостану, а надмірне затінення знижує плодоношення. Урожайність чорниці коливається в широких межах – від 120 до 1200 кг/га, при цьому повністю неврожайні роки трапляються приблизно раз на 5-7 років. На врожайність також прямо впливає наявність запилювачів у конкретному сезоні.

Заготівельникам важливо не плутати чорницю з подібними видами того самого роду – лохиною (буяхами), Vaccinium uliginosum, яка має продовгувату, а не кулясту ягоду й м’якоть іншого кольору, та брусницею, Vaccinium vitis-idaea, з червоними, а не чорними плодами.

Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus L.)                   Лохина (буяхи), Vaccinium uliginosum

Брусниця, Vaccinium vitis-idaea

Важливо зазначити про важливу біологічну особливість чорниці – квіткові бруньки, з яких наступного року розвинеться врожай, закладаються на пагонах ще за рік до цвітіння. Це означає, що інтенсивний збір урожаю металевим гребінками (лопатою із зубцями) здатний одночасно з ягодами поточного сезону пошкоджувати вже сформовані квіткові бруньки майбутнього року, безпосередньо знижуючи врожайність ділянки не в цьому, а в наступному сезоні. Науковцями встановлено, що втрата біомаси через збір гребінкою може або скорочувати кількість генеративних (плодоносних) органів рослини, або змушувати чагарничок перерозподіляти ресурси на вегетативний ріст замість плодоношення в наступні роки, – обидва механізми ведуть до зниження врожаю.

З огляду на це заготівля в межах лісового фонду Надлісництва здійснюється лише способом ручного збору – обриванням стиглих ягід пальцями. Використання важких металевих гребінок з жорсткими металевими зубцями на ділянках лісового фонду Надлісництва категорично заборонено, адже це наслідки виявляються не одразу, а лише в результативності наступного сезону, що робить цю шкоду непомітною для самого заготівельника в момент збору.

Оскільки чорниця формує суцільне живе вкриття безпосередньо на поверхні ґрунту, витоптування ділянки під час масового збору (особливо колінами чи важким взуттям) прямо пошкоджує самі рослинки, а не лише врожай поточного сезону.

З огляду на залежність урожайності від активності бджіл та значення ягід чорниці як кормової бази для дикої фауни лісу, недоцільно повністю обривати всі ягоди на ділянці – частину врожаю варто залишати.

Заготівля здійснюється з дотриманням загальних вимог охорони праці, встановлених внутрішніми регламентами Надлісництва. Окремої уваги потребує ризик присмоктування кліщів – переносників кліщового вірусного енцефаліту та хвороби Лайма, оскільки основний сезон збору чорниці (червень-липень) повністю збігається з періодом активності кліщів. Заготівельникам рекомендується використовувати закритий одяг зі щільно прилеглими манжетами, проводити огляд одягу й відкритих ділянок тіла після завершення роботи в лісі та за потреби застосовувати засоби індивідуального захисту від кліщів, дозволені до використання в Україні..

Обсяги заготовленої продукції в межах промислової заготівлі фіксуються відповідно до умов виданого лісового квитка. Факти виявлення нетипово низької чи високої продуктивності конкретних ділянок, а також ознак деградації місцезростань (зокрема внаслідок надмірного витоптування) доводяться заготівельниками до відома лісничого для врахування під час наступного планування обсягів заготівлі.

Чорниця – одна з найщедріших ягід наших лісів, здатна вкривати цілі галявини суцільним синьо-чорним килимом. Але саме ця щедрість криє в собі спокусу зібрати все й одразу – і саме тут варто зупинитися й подумати про наступний рік.

Науковці нам дають чітку й дуже практичну підказку – майбутній урожай чорниці «народжується» задовго до того, як ви прийдете його збирати, – квіткові бруньки на чорничниках закладаються ще за рік наперед. Тому важка металева гребінка, якою так спокусливо «прочесати» кущ за хвилину, може непомітно для вас самих пошкодити саме ці бруньки – і наслідки ви побачите не сьогодні, а лише наступного літа, коли улюблена галявина раптом виявиться значно біднішою на ягоди. Тож найкращий інструмент для збору чорниці – це, як не дивно, власні руки – повільніше, зате без шкоди для майбутнього врожаю.

І, як завжди, бережіть саму землю під ягодами, адже чорничник – це живий килим, а не просто чагарнички, тому ходімо лісом обережно, не витоптуючи те, що росте просто під ногами.

Гарного вам літа й рясного, доброго врожаю – цьогорічного і, найголовніше, майбутнього!

Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар

« повернутися